Медичні працівники – це опора системи охорони здоров’я, люди, які щодня рятують життя, часто жертвуючи власним добробутом. В умовах криз, пандемій та військових конфліктів навантаження на них зростає до критичних рівнів, а їхнє психічне здоров’я стає під загрозою. Хронічний стрес, емоційне вигорання, тривожність та депресія – це лише частина викликів, з якими вони стикаються. Чи впізнаєте себе, якщо у вас є наступні думки: «Куплю ліки за власний рахунок для пацієнта, бо він не може собі дозволити…», «Не можу заснути, сумніваюсь у призначенні ліків…», «Я втратив пацієнта, членів родини заспокоював, сам тепер не можу стабілізуватися…», «Зараз розберу завали по роботі і потім вже точно відпочину…». Важливо говорити про цю проблему відкрито, адже психічне здоров’я медичних працівників безпосередньо впливає на якість медичної допомоги, безпеку пацієнтів та загальну ефективність системи охорони здоров’я в Україні.
Взаємодія медичного працівника та пацієнта – це однозначно взаємовплив один на одного, де обидві сторони, як задоволені, так і незадоволені тим, що відбувається, в тому числі один одним.
Медичні працівники потребують навичок, ресурсів, гарантій зайнятості, адекватної та регулярної оплати праці, а також безпечного, здорового та сприятливого середовища, яке дозволяє їм надавати шанобливу, якісну допомогу пацієнтам. Безпечне надання медичної допомоги неможливе без належної освіти, нагляду та впровадження відповідних практик профілактики та контролю інфекцій, щоб медичні працівники та працівники догляду могли захистити себе, пацієнтів та свою громаду. Крім того, не можна забувати про ширше значення значної частки жінок, які складають медичний та доглядовий персонал. Забезпечення безпеки від сексуальних домагань та гендерно зумовленого насильства, а також захист прав медичних працівників та працівників догляду має не лише вирішальне значення для забезпечення права на користування найвищим досяжним стандартом здоров’я кожного, але й є важливим елементом досягнення гендерної рівності та прав жінок (Резолюція Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я WHA 75.17).
За даними МОЗ України, на кінець минулого року пошкоджено 1 468 медичних закладів, зруйновано вщент – 193, є травмовані та загиблі медичні працівники, лікарі та медичні сестри працюють понаднормово, в умовах мультизадачності та постійного пошуку рішень за обмежених ресурсів.
Вигорання не є проблемою окремого працівника. Воно впливає на пацієнтів, медичну установу і всю галузь охорони здоров’я. У медичних закладах погіршується якість послуг та збільшується кількість лікарських помилок, припиняється професійний розвиток медичного персоналу, порушуються взаємовідносини у трудовому колективі. Відповідно, пацієнти отримують неякісні послуги, а подекуди – «застарілу» і неефективну медичну допомогу. Проблема професійного вигорання негативно впливає на загальну організаційну культуру і моральний дух медичної спільноти, порушує ефективність розподілу ресурсів, підриває довіру громадськості до системи охорони здоров’я загалом (ЦГЗ, 2025).
Внесок медичних працівників сьогодення – неоціненний. Вони щодня боряться не лише за фізичне здоров’я пацієнтів, а й за власну витривалість і силу духу. Дякуйте їм за мужність, за людське тепло та професіоналізм.
Медичні працівники, пам’ятайте: ваша сила – у вашому здоров’ї, і це включає емоційний стан. Дбайте про себе так само, як ви дбаєте про інших. Війна приносить випробування, але вона не може зламати ваш дух. Звертайтеся за підтримкою, говоріть про свої емоції, знаходьте час для відпочинку.
Ви не самі – ми разом у цій боротьбі.
